Безодня внизу,
Та прірва вгорі набагато є краща.
Між ними лиш маленьке "Я" моє Богам подібне.
Внизу безодні несвіту розкрита кровожерна паща,
В ній кожная душа пропаща
Себе в безумстві дожерає
І своїм трупом покриває
Величні ріки Волі і Надії.
Але без них ніколи не пізнав би я
Своєї найпрекраснішої Зірки тії!
Без них священний мій Асгард -
То лише чудернацькі мрії.
Чи згнити заживо у замкнутім смертельнім колі?
Чи рвати павутиння недовічності страхітне?
Лиш так поверну я свою прекрасну Зірку Долі!
Лиш так існує моє "Я", Богам в усьому так подібне.