А осінь знову жовте листя ниже
На павутинок тонкі ниточки.
І вітер, наче пес блукливий, лиже,
Після дощу, калюжі й потічки.
Хоч день весняно ще в обличчя диха
І сонце ніжно плечі обійма,
Та розумієш - не минути віхол
Бо вже чека попереду зима.
Та не ляка мене зими чекання,
Майбутні не турбують холоди...
Бо є вона, а ще палке бажання
Із нею випить талої води...