Хотілося б забути... Ні, не варто...
Можливо... відпустити? Так... мабуть!
Відбудуся чомусь легеньким жартом,
В очах, насправді, сльози промайнуть...
Хотілося б пробачити - немає!
Провини нічиєї і ніде.
Лише неспокій серце доїдає...
Хотілося б прогнати - та не йде.
Чомусь до звички прив'язати щастя
Хотілося б назавжди, без вагань...
Та не буває більшої напасті
Аніж плекати марних сподівань.
Хотілося б почути "Не залишу!"
Хотілося б... хотілося б... Мовчиш!
Вслухаюся з надією у тишу,
Що обпікає думкою "Облиш!
Поглянь угору - там блакитне небо...
Навколо глянь, радій йому... цвіти!
Відкрийся світові, ховатися не треба,
Йому на зустріч не іди... лети!"
Зриваюся... та знову зупиняюсь -
Зникають крила, що з'явились вмить.
Хотілося б... без жалю відпускаю
Цю мрію, що без тебе не летить...
Хотілося б забути та не вмію,
Вмиваюся росою знову й знов...
Тією, що безжально серце гріє,
Тією, у якій живе любов...
22/09/10