наш п"яний корабель - флотилія фантому:
осінні авеню - погідлива ріка,
де листя ще горить, як Жанна, і по тому,
влітає димом в дім до Бога, і тіка-
ють
роки-мотилі із рук моїх на голос:
де золотом - струна
і цятка нічника...
ця пристань дощана, і дощ, і жовтень голий:
ця голо-
грама мрій
чи голочка,
яка
нам вигаптує ніч - шовкову і невмілу,
де шепотом - іще
чи шерехом - іди...
і п»яний корабель вросте у тишу білу
і зацвіте любов на дзеркалі води