«Шукай мене …»
… Настане день, я підніму до неба крила,
Які ти ланцюгами зв`язав.
В той день я розіб`ю кайдани
І тихо піду, щоб ти про це не знав…
1
Колись тут широчіло небо синім,
Доки спокій не порушив грім.
І там, де колись сонце світило,
Там, де колись щастя ходило
З`явились криваві хрести і чорні могили,
І ми більше ніколи так, як колись не любили.
Якось, з світанком тут з`явився храм,
Та його спалили, хоч він ніколи не дістався би нам.
Там, де небо плаче дощем,
Там, де сонце сміється світлом;
Там, де зима цілує землю снігом –
Там, шукай мене, кохай мене,
Тримай у своїх обіймах.
Там, де почуття сильніші грошей,
Там, де пристрасть не тільки у ночей –
Там, шукай мене, кохай мене,
Не відпускай з своїх обіймів.
2
Кров затопила землю,
Може ти здобув все, та не сказав «люблю».
Когось вітер до хмар підіймає,
Когось розпачем життя до землі опускає.
Ти всього хотів, і всього досягав,
Та я помітила раніше, як ти запалав.
Ті, хто ще вчора багаті,
В кабінетах, важливі в суспільстві,
Завтра мов попіл, забуті на віки.
Я підняла крила і розбила кайдани,
Бо почула душі слабкої крики:
Щось душило її, вона страждала,
Та образи всім, окрім тебе пробачала.
Там, де небо плаче дощем,
Там, де сонце сміється світлом;
Там, де зима цілує землю снігом –
Там, шукай мене, кохай мене,
Тримай у своїх обіймах.
Там, де почуття сильніші грошей,
Там, де пристрасть не тільки у ночей –
Там, шукай мене, кохай мене,
Не відпускай з своїх обіймів.
3
І назад у холод, у жаль і вголод
Я не піду – там щастя не знайду.
А ти живи, де хочеш: там все твоє,
Забери, якщо зможеш все, що колись було моє.
Там, де небо плаче дощем,
Там, де сонце сміється світлом;
Там, де зима цілує землю снігом –
Там, шукай мене, кохай мене,
Тримай у своїх обіймах.
Там, де почуття сильніші грошей,
Там, де пристрасть не тільки у ночей –
Там, шукай мене, кохай мене,
Не відпускай з своїх обіймів.
… Настане день, я підніму до неба крила,
Які ти ланцюгами зв`язав.
І в цей час я розіб`ю кайдани
І тихо піду, щоб ти про це не знав …
28 березня 2006 р.