Ти казав «нехай» - всі ми підем;
Ти казав «пробач» - ми правду не знайдем.
Може це дивно: шукати життя там, де його нема,
Та ти згадаєш його і не підеш у край, де вічна зима.
Але є речі, які я не зможу пояснити,
Залишається вниз з гори летіти.
Показати тобі живу душу
Я тільки себе змушу.
Але є речі, які я не зможу пояснити,
Залишається вниз з гори летіти.
Коли життя сміятись пропонує,
Твоя смерть нікого не врятує.
Ти хотів мене покинути,
Та я кажу – ти маєш жити.
І вени різати немає змісту,
А я все ж кажу – ти маєш жити.
І ми поїдем в твоє рідне місто –
Ти маєш жити.
Бачити кожен день сонце має кожен,
Не відбирай його, Боже,
Не кажи:
«Прощавай» - це так банально,
А говорити що попало можна спонтанно.
Посміхнись – я хочу бачити усмішку;
Подивись – я дихаю твоїм повітрям,
Не змушуй лити сльози у подушку.
Але є речі, які я не зможу пояснити,
Залишається вниз з гори летіти.
Показати тобі живу душу
Я тільки себе змушу.
Але є речі, які я не зможу пояснити,
Залишається вниз з гори летіти.
Коли життя сміятись пропонує,
Твоя смерть нікого не врятує.
Ти хотів мене покинути,
Та я кажу – ти маєш жити.
І вени різати немає змісту,
А я все ж кажу – ти маєш жити.
І ми поїдем в твоє рідне місто –
Ти маєш жити.
Бачити кожен день сонце має кожен,
Не відбирай його, Боже,
Не кажи:
«Прощавай!»
Ти маєш жити …
Ти хотів мене покинути,
Та я кажу – ти маєш жити.
І вени різати немає змісту,
А я все ж кажу – ти маєш жити.
І ми поїдем в твоє рідне місто –
Ти маєш жити.
Бачити кожен день сонце має кожен,
Не відбирай його, Боже.
Подивись: сонце сяє для тебе,
Верба цвіте для тебе.
Птахи прилітають – ти повинен бачити.
І квіти розквітають –
Ти маєш жити.
Подивись: сонце для тебе,
За вікном верба для тебе, -
Ти маєш жити!..
9 квітня 2006 р.