Наче крізь павутиння
блукає мій світ...
Я - предивне створіння:
у душі тонкий лід
залишає свій слід;
я - біжу крізь світанки,
у думках - небокрай!
Там велике кохання,
там, напевно, мій рай
серед шепоту зграй.
Там, напевно, пташки
крила б'ють об дощі...
До моєї руки
доторкнися мерщій -
таке лихо в душі.
Потай серце зове
відгук серця твого,
там надія живе:
Як побачу чоло -
щоб солодко було!