Краплини ніжного густого плачу
Запеленали очі до безтями…
Вона не їсть, не спить, не п*є, не бачить,
Печаль та ніч постійними гостями
Не лізьте в одиноку душу, не кривавте!
Проснись,дитя,не вдячне не пробудить,
І не полічать рани медицинські справки,
Лише закриють,змусять та забудуть.
Не стійте по під вікнами, лукаві,
Не треба зберігати пам*ять,
Коли сльза не коштує застави,
Найбільше серце невагомість ранить…
В долонях молоде , зі смаком болю,
У силі суперечності ведуться.
Чи скрити ,чи відкрити волю ,
Чи потім ті чекання не озвуться?
Що краще , що сміливіше, що чесно?
Закрились очі,серце та долоні…
Вона наївна, щира та відверта,
Вона в його злощасному полоні.
Сильніше крики та ніжніші очі,
Вона не їсть,не спить, не п*є,не баче,
У кожного свої криваві ночі,
Та особисті недостачі