Побрататися з тінню минувшини.
Поміж небом і поміж землею…
І шукати, торкаючись стін,
Старих барельєфів.
І блукаючи з ранку до ратуші,
Вбиратися в Львів.
Заточивши серця перцепцію
І покинувши дома під шафою
Парасольку,
скільки вистачить сил
Битись тілом в гострезні шпилі…
Найсумніших в Європі костьолів.
Розгубитися перед містом,
І з божевільною посмішкою
Цілувати в вуста
Ліхтарі( коли сплять городяни)
І зануритись в сон від скрути,
що не може тебе залишити
У собі це зловісно-прекрасне
Місто Тисячі Левів.
Бо вони роздеруть тебе в клапті
Хто ж тоді про це місто напише
В книзі казок?
В гостьовій книзі однієї з кав’ярень
писати -
назву вулиці, – десь за Вірменським собором
на якій, (поки тут господиня
розливала каву в горнятка),
ти бачила лева.
23.01.2006