Я пробачу тобі. Не сьогодні, не завтра – колись...
Я влаштована так. Я образ пам`ятати не вмію.
Почуття на щоках у прозорі струмочки злились...
Не тебе я оплакую, лиш обезкрилену мрію.
Так влаштований світ – і поразки, й лаврові вінки;
Хтось приходить, а хтось головою кивне на прощання...
Час повільно гортає пожовклі життя сторінки,
Все стираючи з пам`яті, навіть шалене кохання.
І вночі ти за мене тихенько Йому помолись,
А не хочеш за мене – то просто за ніжність жіночу.
Я пробачу тобі. Не сьогодні, не завтра – колись...
Не тому, що так треба. Тому, що сама цього хочу.