***
Маленький син жаліється мені,
Що уколовся пальчик ненароком,
Що всі калюжі чорні і глибокі,
А очі екскаватора сумні.
А я, занурившись у сотні справ,
Йому відповідаю: «Ех, малеча!
Очей немає в іграшок – це речі.
І краще б ти не набридав, а спав.
Твої калюжі – то брудна вода.
Загоїться твій пальчик до весілля.
Подумаєш! Ого, яка подія!
З дурницями мені не набридай!»
Вантаж цих недитячих відкриттів
Звалила я на незміцнілі плечі.
Були ж бо друзі. Виявилось – речі…
А син лиш пожалітися хотів.