До сина

Забияка Светлана
***
Як до тебе небо прихилити
І прибрати камінці з-під ніг?
Сину мій, тобі ще жити й жити:
Прагнути, боротися, хотіти –
Стільки  буде камінців й доріг.

Як направити  попутний вітер,
Розвести хмарини  грозові?
Сину мій, ну як тебе навчити
Розрізнять де будяки, де квіти,
Вибрать дороги не криві.

Як мені знайти слова потрібні,
Щоби ти мене почути зміг:
Зустрічатимуться люди різні,
Друг підставить плечі , душу – рідні,
Я ж руками – камінці з під ніг.