Вже вересень. Ще не забулось літо.
Ще не замерзлося до синіх вуст.
І на калюж скалки ще не розбито
Люстерко неба. Та здоровий глузд
Шепоче, що мої надії марні,
Що я дарма надіюсь на тепло.
Дерева сонячно-багряно гарні…
А літо? Літа наче й не було.