Мале, гидке й на родичів не схоже,
А теж, дивися, пнеться буть як всі.
І так отих усіх воно тривожить –
Вродилося ж таке серед краси.
Шпиняють його всі, кому не ліньки.
А що душа? Чи бачить її хто?
Далеко, як до Марсу, ще до линьки,
Коли на біле ляже він крило.
І оди заспіва йому подвір’я.
Осанна, уседвірне визнання.
А каченя лиш поміняло пір'я,
Лиш поміняло пір'я каченя.