Вколола палець – чом так темно?
І де взялось те веретено?
Тепер я – муха в бурштині –
В столітньому застигла сні.
Навколо люди і події,
Я ж не сумую й не радію.
І сходить сонце у вікні,
А я у сні, немов на дні
Я досі юна і прекрасна
І, Боже мій, яка нещасна.
Навіщо вічність ця мені,
Якщо вся вічність уві сні?