Королева

Забияка Светлана
Я твоя королева. Ти знаєш?
Я твоя та незванна ніч.
З мене знову життя починаєш,-
Тільки я, і ніхто опріч.

Я твоя королева. Ти чуєш?
Чуєш голос доріг та рік...
На камінні тепер заночуєш,-
Тільки я і ніхто повік.

Я твоя королева. Ти бачиш?
Бачиш сонце? Те сонце-я.
Може ти колись і поплачеш,
Що стягнула тебе з коня.

Ти повіриш, в мені щось від лева,
Я-ромашка прогірклих узбіч.
Але зараз лиш я-королева.
Тільки я. І ніхто опріч.