Прости мені, моя душа,
Твої таємні закамарки
І тінь забутого вірша,
Й цікавість підглядання в шпарку.
Й засмикані, безтямні дні,
І пам"яті діряве сито,
Й безумства юні весняні,
І мрії, в пух і прах розбиті.
Святі лиш ті, що не грішать,
А в мене небо є, й підвали...
Прости мені, моя душа,
Того, що інші не прощали.