Господи, я бачив світло.
Так несподівано вона.
Влетіла в серце моє вітром.
Прийшла весна, моя весна.
Я, наче з неба впав у прірву.
Смутком наситившись сповна,
Лечу в її обійми ніжні.
Де її серця глибина,
Де її погляду спасіння,
Де її голосу тепло,
Де її подиху тремтіння,
Її кохання джерело.
Її краси блаженна втіха.
Частинка рідної душі.
Така нестримана і тиха.
Як проза в білому вірші.
V1taxa