Я думала – причини всі в тобі:
Мої образи, біль мій і неспокій.
Вмирала у священній боротьбі
Й не бачила, який ти одинокий.
Підозрювала, що маленький ти
Ніяк не можеш вирости й повірить,
А сіра тінь моєї доброти
Звіріла і розпочинала ігри.
Себе жаліла – як же – я свята.
Я ангел. І в тобі шукала небо…
Зажмуритись, порахувать до ста,
І врешті-решт розпочинать із себе…