Вкраїно-мамо, матінко моя,
Ну чим, скажи, прогнівила ти бога,
Що випала тобі така сумна дорога,
Де мало не згубила ти ім`я?
Ворожі орди, хижо, як вовки,
Віками нищили твою красу і чару.
Твоїх синів згоняли, мов отару,
В Сибір, на Калиму, на Соловки.
Антихристи і зараз бачать сни,
Де ти – в кайданах, гола, розіп`ята…
О, ні! Їм не впекти тепер за грати
Твою квітучу мову і пісні!
Повір, настала доленосна мить!
Здолаємо і страх, і гнів, і чвари,
Бо твої діти вже не яничари –
Козацький дух в серцях їх пломенить!
Ми возвеличимо в віках твоє ім`я.
То ж піднімись з колін, благаю бога!
Ми знайдемо у майбуття дорогу,
Вкраїно-мамо, матінко моя!
Серпень 1991 р.