Охолоне до ранку чай…
І не вщухне в мені любов.
Ми розійдемось? Так. Нехай.
Чай вночі ще давно охолов.
Виливатиму вранці чай…
До очей прикладу рушника.
Розійшлися вже? Ні. Нехай…
Не така ця любов. Не така.
Вдень в кав’ярні ми питимо…чай.
В тебе колір очей – я.
І до скону разом? Нехай.
Ти надія і пісня моя.
Розіллється на кухні чай…
Я закрию книгу казок…
«Поверни мені серце, Кай!»
За вікном розцвітає бузок.
18.01.2006