У перекошені двері
Моєї свідомості
Стукає нерозуміння.
Ходить із ключами
На паличках вата
У костюмі-не-медика.
Схаменися ж!
Тобі байдуже,
Що на стіні біля мене -
Двісті двадцять,
На дверях -
Чотири,
А колись було
Ще вісімнадцять, два, п’ять...
Б’єш мене спогадом
Про перше помешкання,
А насправді для тебе я -
Равлик,
Який застряг унизу цієї сторінки.
2010