Якось зранку у вересні,
день був дуже свіжий і вологий,
на дорогах, ще були сліди від вранішньої роси,
а на листях дерев, якщо ті стояли під сонцем,
виблискували останні каплі...
невдало усміхалися завжди зайнятим прохожим,
які постійно запізнювалися, хто на роботу,
хто дітей в дитсадок,
інші просто не помічали,
їхніх майже останніх посмішок,
адже за вікном уже осінь...
і через кілька днів вони пожовтіють,
а з часом зовсім опадуть на землю,
де їх будуть топтати та жбурляти ногами,
як то так і треба!