я ніколи не стану білою
серед чорних буденних днів
або ще чорніших ночей
серед чорноти подій
що відбуваються у нашій країні
серед чорного диму
що вкриває нашу землю
серед чорних дір
що зяють над Всесвітом
я не стану білішою
ніж свідомість ненародженої дитини
ніж крила небесних янголів
ніж саван наглої смерті
але серед сірості існування
серед заплямованості думок
серед чорної невідворотності життя
я маю світло
що біліше за перший сніг
біліше за передсвітанкові хмари
біліше за сукню нареченої
і вже не важливо
чому така темна ніч
чому без просвіту плине час
чому так марніють люди
бо все це нічого не варте
бо все це згодом зникає
бо все це можна віддати
за світло твоїх очей...