Судьба моя! Я трепет не скрываю -
Печали в сердце счастья не сулят.
Увы, заветных тропок я не знаю
К тебе, Обетованная Земля!
И лишь туман сиреневый клубится
На тропках тех, где до сих пор брожу.
И лишь громам могучим всё не спится,
На тропках тех, где к счастью я спешу...
Лишь след пропавший радостей минувших,
Лишь беспокойство смутное души,
Лишь воскресенье памяти уснувшей,
И вновь, как чуда, жду мечту в тиши.
Но отчего грустны сегодня очи,
Ведь роздала долги я до гроша?
И пусть не дождалась небесных зодчих -
Открыта всем ветрам моя душа...
Перевод с украинского.
***
Маргарита Метелецкая.
http://stihi.ru/avtor/rita1946
Я трепету гiркого...
Я трепету гіркого не ховаю
Перед тобою, доле невблаганна...
Стежок завітних я, на жаль, не знаю
До тебе, о Земле Обітована !
Лише туману сизого куріння
На тих стежках, де досі я блукаю,
Лише громів могутніх відгоміння
На тих стежках, де щастя я шукаю...
Лиш збіглий слід від радощів минулих,
Лише душі таємне хвилювання,
Лиш воскресіння спогадів поснулих
І знов на диво мрійне чатування...
І все питають посмутнілі очі :
Кому в житті не заплатила мита?
Десь забарилися небесні зодчі -
Моя обитель всім вітрам відкрита...