Не зібрати яскравого пір’я
Птаха Щастя - надії сумної...
Зустрічаю своє надвечір’я
Скрем’янілою в серці тугою.
Чи то жити так хочу, чи вмерти,
Чи повітря забракло, чи диму?
Чи то думи такії вперті,
Чи ще довго я так йтиму?
Але йду! Не стримую рухів,
Крок за кроком йду без вагання,
Благовісно за днем йде другий,
Час за часом із ночи до рання.
Худ.Катерина Косьяненко.