Ти заблукав у почуттях,
Як в лабіринтах власних жахів.
Занурюєшся в вир життя,
Твоє життя це дошка шахів.
"Люблю!"... І серце калата...
Безодня...Темінь...Безнадія..
Ти ж про таке кохання мріяв,
Щоб без останку, до кінця!
Коли ж кохання відійшло,
(А разом з ним бажання й потяг).
Не згадуй те, що не було,
Бо будуть лабіринти й потім.