Сивочола біла хата
Задумалась край поля…
Дорога така й багата
Твоя родинна доля…
Четверо синів, дві доні…
Кількох, - земля забрала...
В живих, - засніжені скроні –
То вже зима настала…
Сивочола біла хата
Сумує край дороги…
Виглядає маму й тата,
Та не йтимуть їх ноги…
Пам’ятають добрі руки
Ворота кособокі…
Голоси малих онуків
Не розвіяли роки.
Вище неба – матіоли…
Жоржини, кругом хати…
Вітер розмовляє з полем,
Верба кличе співати…
Краснощокі стиглі груші
Лежать кругом криниці…
Прилітають рідні душі
Напитися водиці…
Віддаля, так винувато,
Мружить блакитні очі
Сивочола біла хата,
Сниться мені, щоночі…
08.11.2010
http://stihi.ru/avtor/milakir14