;Вона жива! Її думки із запахом ванілі.
Просочується час крізь крізь її пальці занімілі.
Перед його величністю ми всі безсилі.
Гаряча кава, електронна пошта,
Весняний дощ і дві таблетки но-шпи...
Потрібен поштовх. Їй потрібен поштовх.
Ще трохи і вона зуміє все збагнути.
Є ризик, що не вистачить повітря, щоб вдихнути...
Босоніж в дощ. Сьогодні не заснути.
Така як всі, лиш трохи, ледь помітно, ненормальна.
Наївна. Мила. Вперта. Вогнепальна.
Вона жива. Жива по-своєму. Банальна...
Нехай банальна! Це ж лише формально.
Вона тебе шукала. Чуєш? Зрозумій!
Вхопи її щосили. Відпускать не смій!!!
;Не смій іти! Іти не смій...