Коли місяць впаде в долоні і засвітить обличчя вітру
Він припинить свою погоню так невпевнено й ледь помітно.
Ну а доки ще ясне небо, доти будуть горіти ночі.
Доти хай має більш ніж треба.Трохи більше ніж сам захоче.
А у нього зелений газон під вікном і погляд закутий у броню.
Обережно,майбутнє не бьє між очей. Майбутнє мітить у скроню.
Все життя його пройде під шуми дощів й аромати терпкого чаю.
Ми з ним друзі.Ну а друзям своїм я заочно усе пробачаю.
Його вірші просочені кольором снів, панорамою синього неба.
Він чекає на ту, котра прийде з віків.Ну а іншого мабуть й не треба.
Все життя його пройде під сміх і вогні.лиш у цьому життя помічаеш.
Ми з ним друзі.Ну а друзям своїм я заочно усе пробачаю.