Безмежне небо!Візьми мене собі.
В сузір"я Лева.В зріле літо,
Де медом чорнобривці розлились
Й під грушею частують нас обідом.
А може краще в квітень віднеси...
Щоб знову все було спочатку,
І усвідомлення мети,
І сподівання на несподіванне.
А травень!Радуйся,цвіти!
Душа від щастя шаленіє!
В густому подиху бузку
Збуваються таємні мрії.
Та зараз осінь...
Небо сумом моросить,
І золото поплавилось на срібло
Чи так без сенсу все,чи так жили
Чи так все безнадійно?