(Експромт)
Лариса Сергеева:
Кохання не завжди смакує солодко,
Воно пекуче, іноді гірчить,
Проте я знаю, моє золотко,
Що зараз моє серце муркочить...
Лина Макаревич:
Можливо, то замріяний листопад
Милує, моє серденько, тебе.
Можливо його серце - це дарунок,
Солодка втіха, що не зрадить, не мине.
Лариса Сергеева:
Мабуть, то нове полум’я кохання,
Що так бентежить спокій мій весь час,
І в золотавий день прощання,
Я розумію: ще зустрінемось не раз!
Лина Макаревич:
Зустрітись мало, закохатись – досить.
Чекати погляд, помічати жест.
Як швидко промайнула осінь,
Кохання ж квітне і не знає меж)))
Лариса Сергеева:
То все стежки наші дівочі,
Вони пересічуться долями в житті,
Пройди скоріш, закривши очі,
Від зустрічі не в силах ти втекти...
Лина Макаревич:
Я вірю в диво, вірю в нашу зустріч
Я поспішаю, стрімголов лечу
Я вірю в долю, що зустріти мушу.
«Я вірю вам!» - самотньо я кричу!!!
Лариса Сергеева:
Десь там далеко, посеред світів,
Десь є те місце, що для нас лишили,
В квітучій глибині садів
Щастя для двох плоди зберемо спілі.
(Лина Макаревич является соавтором данного произведения)
16.11.2010