Тихо мете хурделиця.
Шибка, зимою подряпана.
Чорною шаллю стелиться
Ніч з пухнастими лапами.
Вітер, снігами розбуджений
Сумно бреде підвіконнями.
Спогади, полум'ям збуджені...
Години по бруку конями...
Шматками чиєїсь пам'яті
Щедро дахи устелені
Люди, що вічно зайняті
Сумно милуються стелями.
І лиш ліхтарі за зірками
Снігом рожевим стеляться,
Коні-години бруківками
Та тихо мете хурделиця...