19.08.08
15:37
«А»:
Так, мемуарів час настав.
Про тебе маю думку-згадку.
Для читача: все по порядку,
Щоб він уяву трохи мав.
Є спогади про вас прекрасні,
І лиця ті, відкриті, ясні.
Чомусь мені ви посміхнулись,
Та швидко все оте минулось.
Що є слова? Всього лиш голос,
Це навіть не у полі колос,
Щоб слів вагу відчути трішки,
Відкрити треба вуха й мізки.
Почуй мене! Ви всі почуйте!
Побачене аналізуйте.
Знайдіть слова, щоб помириться,
Й воздасться вам ваша сториця.
Я вас люблю! Кохані діти
За мене, ось таку, в отвіті,
Без вас оті нічні бажання
Проспали б у мені до рання.
Є сто бажань. Писати мушу,
Бо вірші знов тривожать душу,
Бо вас люблю. Ба ні, кохаю.
І що робити з цим, не знаю.
Слова-квітки, слова-сльозинки,
Слова-ростки, слова-пилинки…
І мрії ще. Цих мрій багато,
Заполонили серце й хату.
А спогади? Нехай минають!
Мене в майбутнє відпускають,
Де ми зустрінемось з тобою:
За мене будеш ти горою.