Коли серце заб'ється знову,
я прокинусь від довгого сна
і зустріну тебе випадково,
а надворі цвістиме весна.
Коли біль я вгамую словами,
то я буду і далі жить.
Нехай інші вмивають сльозами
своє горе і несамохіть.
Коли я і тебе зрозумію,
то пройдуть вже десятки літ,
і я жити надалі зумію,
розтопивши у серці лід.
І коли я тебе забуду,
то надворі цвістиме весна,
а я жити надалі буду,
поскидавши кайдани сна...