* * *
остроголосы призраки вещей
еще меняются еще по ореолу
пространство обтекает контур чей
и чьим крылом оно листает тору
мыслитель масок выкрошил песок
слепые руки — грязные потоки
еще он шел не перейдя порог
на голос шел как на свою голгофу
и небо не столкнулось со змей
и не кусало меньшего за икру
ее советники давно покрылись ржой
записаны в одном дырявом свитке
и шапку снять со лба и в низ челом
и корку грязи слизывать на завтрак
а то что завтра все пойдут на слом
так разве важно то что будет завтра
* * *
остроголосні привиди речей
ще міняться ще несть їм ореолу
якого безу простір цей тече
яким крилом перегортає тору
мислитель масок викришив пісок
сліпі долоні як вершини бруду
ще шов не довершив сьогодні крок
до голосу як до страшного суду
ще небо не торкнулося змії
ще не вкусило меншого за литку
іржавіють порадники її
оскаржені в одну діряву свитку
ще шапку з лоба і чолом до ніг
злизати з комиша шкоринку бруду
а те що завтра відрубають їх
хіба важливо те що завтра буде