* * *
я себя посреди иконы на дерево променял
влажным холодным ножом ночь прилипает к горлу
они и впрямь по ночам подбирают мне имена
и я прикрываю ими свое безумие гордо
легче терпеть муку она хоть выглядит страшно
ее благородные бедра прикрыты траурным шелком
я приголублю каждого кому дорога эта лажа
пока его в переходе не проглотит тусовка
я в этом мире вытерплю каждого третьего
дорогу ими мостить по которой придут форели
они меня каждое утро переполняют трепетом
возвращаясь назад в тело и прикрывая двери
эту грань воплощений одинокую старую землю
там где в потоке богов не хватило единого бога
постели же мне в небе курва я похож на твоего бэби
меня нет в этом мире меня никого у порога
* * *
я себе посеред ікони на дерево проміняв
і ніч прилипає до горла холодним вологим лезом
вони справді кожної ночі підбирають мені імена
і я прикриваю ними свій фіолетовий безум
легше терпіти муку вона виглядає старшою
її благородні стегна прикриті траурним шовком
я привітаю кожного кому дорога ця лажа
доки його в підземному не проковтне тусовка
я можу терпіти кожного третього в цьому світі
мостити ними дорогу якою прийдуть форелі
але вони щоранку примушують мене тремтіти
повернувшись назад у тіло і причинивши двері
та є межа перевтілень старенька самотня земля
де серед зливи богів забракло єдиного бога
постели мені в небі курво я схожий на твоє маля
мене нема на цім світі мене немає нікого