Життя прекрасне! Чом би й ні?!
Сидиш і маєшся дурнею.
Ти слухаєш чужі пісні,
І розмовляєш мовою чужою
Хіба назвати можна домом
Дороги повні чужини?
Коли за рідним хатнім вже порогом
Ти почуваєшся німим?
Ту мову рідну, солов"їну,
Що вчили нас батьки й діди,
Ми відкидаєм беззупинно
Куди б не йшли, де б не були
Не можу слухати я цього!
Змиритися не можу з тим!
Я маю мову! Своє слово!
І спілкуватимусь лиш ним!