Чую голос південного вітру
Живи як востаннє
Чую голос померлого світу
Німеє послання
А сплюндроване натовпом місто
Мовчить
Лиш шепоче осіннє листя
Втечи
Сіре небо образилось
Злива
На устах чужі враження
Щаслива
Зеленіє трава і кричить повернись
Та вже ні
Спалахнем під знаменами Сатани
У вогні
Тільки квіти мовчать не причинні
То краса
Як для смерті і для дівчини
Коса