* * *
и обезводненна бытием
духом сахары
калиграфично плетеш вифлием
на маргинале
пахнут отлучены от корней
норовистые ночи
нитка лица коснется грудей
каплей нарочно
и вырвана с корнем из патоки крыл
из глиняных ножен
смокчет тихонько душа твоя пыль
жертв принесенных
* * *
і обезводнена цим житієм
духом сахари
каліґрафічно плетеш битлиєм
на марґіналі
пахне відлучена до корінця
ніч норовиста
і до грудей тобі нитка лиця
капле зумисно
і викорінена з патоки крил
з глиняних ножен
тихо спиває душа твоя пил
жертвоприношень