Моя коханая і ніжная,
нам по життю удвох іти.
Як кораблю в далекім плаванні,
мені ти, зіронько, світи!
Знов бентежно невлад щось кажу тобі я,
Тому погляд твій ніжний виною.
В лабіринті любові не йду навмання,
Як за зіркою, йду за тобою.
Над Землею серпневий ясний зорепад…
Я беру твої теплі долоні,
Не спроможний уже повернути назад,
Бо у погляду твого в полоні.
Лиш з тобою я хочу радіти й страждать,
Без очей твоїх жити – несила…
Я тобі своє сердце готовий віддать,
Тільки б ти його взяти схотіла.
28.08.1999 р.