МІЙ БІЛИЙ КІНЬ
Пам’ятаю мамині долоні,
Борщ, духмяну кашу й пироги…
І душа, у пам’яті в полоні,
Біль і радість сіє навкруг;.
Знов мені моє дитинство сниться:
Як бродив по росах навмання,
Воду пив із чистої криниці
І сідлав я білого коня…
Білий кінь – мій товариш, турбота моя!
Не було ні у кого такого коня…
Я уранці в підводу його запрягав,
А увечері завжди у річці купав.
Соковиту траву він із рук моїх їв…
І ніхто доторкнутись до нього не смів!
Пам’ятаю, з татом ми у полі
Працювали так, що – градом піт…
Потім у світи – шукати долі
Я пішов, та не згубився слід.
Пух рясний скидають вже тополі…
І нема в минуле вороття,
Де мій білий кінь гуляє в полі,
До якого йду усе життя.
Білий кінь – мій товариш, турбота моя.
Не було ні у кого такого коня!!!
Я уранці в підводу його запрягав,
А увечері завжди у річці купав.
Соковиту траву він із рук моїх їв,
І ніхто доторкнутись до нього не смів…
24.05.2002р.
Картинка из интернета