Дозріває вишня в маминім городі
І вона дозріє – соків набере,
Та немає більше мами у господі,
Вже вона онукам ягід не нарве.
Вишня у городі віти похилила…
В пам’яті дитинство миттю ожило.
Мама доглядала деревце, ростила…
Зберігає вишня мамине тепло.
Багато вишневих садочків усюди,
І десь матері ще чекають дітей,
Що вийшли з батьківського двору у люди
Та й довго додому не кажуть очей…
Завжди поспішайте до матері в хату,
Бо гроші й листи не замінюють вас!
Матусі обійми спішіть відкривати,
І маминій вишні вклоніться не раз!
Не підійде мама до своєї вишні,
В затінку не сяде трохи відпочить,
І сушні не зробить дітям, бо сном вічним
Вже вона заснула і – не розбудить.
Вічністю сповита, мама спочиває,
Діток не чекає вже біля воріт.
Знов вони у неї рідко так бувають,
А в городі вишня янтарем горить…
30.01.1998р.