Слово

Вячеслав Романовський
Випростується радо в глибині
Моєї потайної таємниці
І зацвітає радо в люпині,
І відлітає сяєвом жар-птиці
До тебе слово трепетне, трудне,
Пульсуюче...
             Прийми його, благаю!
Воно - маля, і поки що - одне,
Та найдорожче з того, що я маю.