Сегодня дождь, и небо плачет,
Что нечего себе сказать.
Соврать, что ничего не значит
Любовь, что не сумела разгадать?
Осіннім, ніби, ливнем став
Травневий дощ, холодні краплі.
Мене ти, мов, не розгадав,
Ніколи не кажи «назавжди».
Бегу скорей, и хлещут лужи,
Холодным жаром обдают.
Я знаю точно – небо тужит,
Любовь, любя, не предают…
Не буду, годі сумувати,
І янголи летять з одним крилом,
Цей змиє дощ душевні грати,
Зігріє світ своїм теплом.