03.12.08
03:13
«А»:
Готую я сьогодні відкриття
Думок, чудес, признань і просто слів.
Хай гарним буде наше майбуття,
І кожен говорити правду смів.
Це відкриття переверне весь світ,
Підніме думку з ницості увись,
Бо перед Богом держим ми отвіт.
Мрія про істину життя – здійснись.
Це відкриття таке мале, просте,
Як яблуко Ньютона, що летить,
Усе відносне, як сказав про це Енштейн,
Бо сонечко на нас давно зорить.
Нехай у світі є мільйони сонць,
Мільйони душ є і мільйони дум,
Хоч іноді щемить на серці сум,
Та всевсіт весь лежить між двох долонь.
Між двох сердець, що б’ються в унісон,
Від погляду, коли не треба слів,
Від радості, що друга ти знайшов,
Сказать слова потрібні ти зумів.
Ось так, це геніальне відкриття
Всі люди знають і уже давно.
І все вони доводять до пуття,
Коли мета, процес і ціль – любов.
Коли є друг, і є бажання говорить,
Хай це розумне щось, чи маячня.
У світі так багато всього, що ділить,
Не тре нічого, - це просте знання.
І треба знати, що молитва «Отче наш…»
То формула, яка пройшла через віки,
Що відкриває давно погляд ваш,
Запалює давно вона зірки.
А запалити можна тільки душу ту,
Яка нетлінна, неспокійна, гомонить.
Несе в життя всім радість, красоту.
І світиться від щастя, бо зорить.
Як Данко, який вийняв із грудей
І запалив нетлінний серця жар,
Щоб вивести із темноти людей,
І в душах запалить пізнань пожар.
Буває, геніальне відкриття
Лежить назовні і уже давно.
Спочатку було слово, слів збуття
Ми програмуємо, як сценарист кіно.
Бо кожен є для себе отой Бог,
Той рай, той Ангел, чи спокусник-змій.
А править на землі таки Любов,
Мій друже, оцю правду зрозумій.