Незасiяне поле

Любовь Кононенко-Грицюк
А душа моя, як поле,

Незасіяне весною,

Ах ти ж, доле, гнівна доле,

Вщент роздерта борозною.

Підросли малі травинки,

Виколисані вітрами,

Падають важкі росинки –

Прохолодно під ногами.            
                01.06.2009