Незасiяне поле
Любовь Кононенко-Грицюк
А душа моя, як поле,
Незасіяне весною,
Ах ти ж, доле, гнівна доле,
Вщент роздерта борозною.
Підросли малі травинки,
Виколисані вітрами,
Падають важкі росинки –
Прохолодно під ногами.
01.06.2009
© Copyright:
Любовь Кононенко-Грицюк
, 2010
Свидетельство о публикации №110120802993