Березневий рок

Любовь Кононенко-Грицюк
         
Чую рваний, гулкий, березневий рок
Вітер нахиляє під вікном бузок,
Зимно і морозно, мабуть без кінця
Бо зима зібралась, стрімко, до вінця.

Враз покрила землю білим рушником
І дахи оділа, в кепки з козирком,
Паморозь висить, на дубі, як стрічки
Почіпляла стріхам ріжки навпаки.

У шибки жбурляє зірчастий ажур
Мабуть до вподоби з березнем „ лямур”.
Показалось сонце, бо нерівний шлюб...
Над бузком радіє відігрітий дуб.

Від усмішок теплих, підібрала шлейф
І кінці у воду, був невтішним дрейф.
Проводжала зиму я, із-за вікна
Щастя - мить коротка, гіркоти – сповна.
                17.03.2010.