Стежина

Любовь Кононенко-Грицюк
Стежиною, вельми вузькою

Яка без кінця і без краю

Не знаючи в серці покою

Іду, а куди ще не знаю.

Зірок спалахнулі кашкети

Неначе ромашки збираю,

Хореїв і ямбів сюжети

Плету і теплом зігріваю.

Хотіла б я цілим букетом

Жбурнути в самісіньке небо

Хай сяють маленькі фуршети -

Важлива в стежини потреба.
                12.10.2009.