Кицесніже, білий Кицебоже,
Ляж на місто теплим животом!
Мудра діва принца приворожить,
І нарання стане він котом.
– Коцю-коцю, бідний воркотале,
Що минуло, те уже не гріх.
Ніч – немов морозиво потале...
Йди, зігрійся діві коло ніг.
Міражі минулості із вати,
Молоко приємніше води...
Сум лапатий йде до хати спати,
То і ти, Кицянику, ходи.
1997